Останні технологічні досягнення та їх стрімкий розвиток змінили уявлення про медіа та споживання інформації. Інформаційний простір більше не обмежується територією, часом або способами передачі. Інтернет об’єднав людей у єдину спільноту, роблячи інформацію ключовим ресурсом на рівні з фінансовими, матеріальними та енергетичними ресурсами.
Термін “нові медіа” або “цифрові медіа” включає в себе Інтернет, відеоігри, інтерактивні та мультимедійні елементи. Сучасні журналісти розуміють різницю між друкованими та цифровими каналами комунікації. Тексти для газет, веб-сайтів та мобільних додатків створюються по-різному. Репортер може створити довге повідомлення для газети та короткий пост для веб-сайту або мобільного додатка на одну і ту ж саму тему. Проте з часом люди розуміли, що старі та нові медіа можуть співіснувати та взаємодіяти. Зміст старих медіа був адаптований до цифрового формату, і виробники почали створювати контент, спрямований на аудиторію нових медіа. Таким чином, стало очевидним, що обидва типи медіа можуть доповнювати один одного, створюючи різноманітні та цікаві інформаційні продукти.
У певному сенсі навіть найстаріші медіа ніколи не вмирали, оскільки ми, у своїй повсякденній діяльності, використовуємо інструменти, які вони зробили популярними. Наприклад, кіно, як мистецтво, складається з елементів, які можна порівняти з театром, а комп’ютерні ігри часто використовують сюжети, які здебільшого асоціюються з кінофільмами.
Специфіка різних медіа полягає не тільки у їх вмісті, але й у способі їхньої репрезентації. Хоча сутність інформації може залишатися незмінною, форма її представлення значно змінюється. Проте, важливо зауважити, що старі медіа також еволюціонували, розширивши свої можливості. Нові медіа створили умови для того, щоб інформація могла бути поширена різними каналами та досягла різних цільових аудиторій у найкоротший термін. Це створює сильний конкурентний тиск на традиційні ЗМІ.
Крім цифрового характеру диджитал-медіа, важливим аспектом є несхожість комунікаційних характеристик у двох типах засобів масової інформації. У нову інформаційну епоху адресат інформації стає також її адресантом. У середовищі Інтернету ЗМІ обладнані “кнопками швидкого реагування”, що дозволяють читачам додавати коментарі, ставити лайки та ділитися контентом з іншими користувачами.
У традиційних засобах масової інформації підтримки зв’язку з аудиторією застосовувалися сторонні майданчики, наприклад, пошта, телефон, проводилися зустрічі. У нових медіа комунікація відбувається там, де розміщені журналістські матеріали. Мережевий діалог є різноманіттям форм інтернет-спілкування, яке виходить за рамки звичної нам опції коментування на сайті. Наприклад, інтернет-ЗМІ проводять голосування, опитування, просять надіслати відповідь на текст електронною поштою або написати в офіційні акаунти в соціальних мережах і месенджерах.
Однією з найбільших переваг диджитал-медіа є кросмедійність. Відправник повідомлення не обмежений специфікою лише одного медіа. Послання може бути передане через мультимедійні канали, що ретранслюють один і той же вміст у різних формах. Крос-медіа запрошують користувача (читача, глядача тощо) звернутися від одного медіа до іншого. Гарний приклад – голландська газета DAG: ви читаєте щось у газеті, а для більш детальної інформації посилаєте повідомлення, у відповідь на які отримуєте необхідні дані на свій мобільний телефон; або ви відвідуєте веб-сайти газети та знайомитесь з додатковою, наприклад, відеоінформацією. Добре налагоджена кросмедійна взаємодія підвищує цінність комунікації: рівень і глибина залучення користувача в проблематику повідомлення будуть більш персоніфікованими і, отже, більш релевантними та дієвими.
Також, однією з переваг диджитал-медіа є так звана «громадянська журналістика». Це означає, що кожен громадянин здатний «робити новини» за допомогою цифрових відеороликів або фотографій, які супроводжуються текстовим коментарем.
У старі часи виробники традиційних медіа – професійні письменники, журналісти, мовлення ті компанії та видавництва – створювали зміст і пропонували її публіці. Нове явище, коли зміст виробляють самі користувачі, відображає розширення медіавиробництва через нові технології, які стали доступними широкому загалу. Наприклад, у Нідерландах є сайт Skoeps, який створив майданчик, де публікується такий «громадянський» зміст. Саме звідти інші інформаційні агенції часто беруть свіжі повідомлення, фото або відео очевидців, та поширюють їх за іншими медіаканалами. Загальновідомими прикладами «власного» змісту є такі майданчики як Вікіпедія, Фейсбук, Твіттер, Ютуб, ТікТок тощо.
Отже, якщо підсумувати переваги дижитал-медіа над традиційними формами ЗМІ, то слід виділити наступні моменти:
1. «Нові медіа» оперативніше, ніж «старі». Розвиток новітніх технологій дозволяє розповсюджувати інформацію майже миттєво різними каналами.
2. «Нові медіа» створюють цілісну «картинку», «старі» – лише текст. Інформація у диджитал-медіа може бути передана через мультимедійні канали, що ретранслюють один і той же вміст у різних формах. Тепер кожен користувач зможе отримувати інформацію у найзручнішому для нього форматі. Також, використання мультимедіа (фото, відео, аудіо) дає користувачам більш цілісну картину події, яка відбулася.
3. «Нові медіа» активні, «старі» – пасивні. Нові медіа на противагу традиційним дозволяють активніше брати участь у комунікаційному процесі та ставитися до повідомлень більш вибірково. Користувачі нових медіа є швидше активними учасниками процесу, а не просто пасивними одержувачами інформації.
4. «Нові медіа» забезпечують користувачеві можливість генерувати зміст, «старі медіа» дають цю можливість лише виробнику. Нові медіа за своєю суттю є інтерактивними, оскільки споживач інформації має можливість доповнювати контент, редагувати чи створювати принципово новий. У цьому плані традиційні медіа, де творець інформації та її споживач чітко розмежовані, видаються односпрямованими.
«Нові медіа», завдяки цифровим технологіям, більш універсальні та інтегровані у повсякденне життя. Важливо й те, що традиційні медіа зазвичай вимагають значних ресурсів для публікації інформації, що робить їх доступними дуже обмеженому колу, а соціальні мережні медіа виявляються недорогими і доступними інструментами. Завдяки цьому отримувати чи публікувати інформацію може кожен охочий. Втім, окрім беззаперечних переваг, диджитал-медіа мають вагомі недоліки. Мабуть, основною проблемою всіх типів нових медіа є їхня «гіпервідкритість» та відсутність ефективних методів безпеки. Так, наприклад, загальновідомий факт, що такі нові медіа як соціальні мережі (наприклад «Фейсбук» або «Твіттер») є великими інформаційними базами з особистими даними користувачів. Варто згадати ситуацію з 2019 року, коли у соціальної мережі «Фейсбук» стався величезний витік особистої інформації користувачів зі 106 країн. Хакери виклали на свої сайтах мобільні номери та адреси електронної пошти понад 533 мільйонів користувачів. Ця ситуація є особливо небезпечною, зважаючи на те, що наразі більшість сервісів (таких як банки, фінансові установи, державні сайти та додатки) вимагають у користувачів підтвердження особистості за номером телефону або електронною поштою. Враховуючи той факт, що сьогодні сторінку в соціальній мережі має переважна більшість політичних лідерів і найважливіших осіб держав, крадіжка особистих даних може викликати величезний резонанс у суспільстві, аж до міжнародних скандалів.
Так, у 2017 році, під час перевиборчої гонки майбутніх президентів США, компанія Cambridge Analytica (Яку на момент виборів очолював тодішній радник Дональда Трампа – Стів Беннон) незаконно отримала та використала особисту інформацію користувачів соціальної мережі «Фейсбук», аби просунути кандидатуру Трампа через персоналізовану політичну рекламу. Це стало можливим завдяки проведенню псевдосоціологічного тесту у 2014 році. Журналістки та дослідниці Емма Грем-Гаррісон та Керол Кадвалладр описали цей випадок: «Користувачі соцмережі отримали оплату за проходження певного особистісного тесту та погодилися на збір своїх даних для академічного використання». Але найгучнішою справою у цій сфері стало розслідування порталу Джуліана Ассанжа, австралійського журналіста і телеведучого WikiLeaks, фахівці якого відкрито заявляли про шпигунство за користувачами соціальних мереж з боку спецслужб США. Це вже може бути доказом непрямого впливу нових медіа на політику, оскільки скандали, пов’язані з відстеженням та прочитанням особистих даних та листування, викликали велике питання про систему державної безпеки та захисту особистих даних мешканців, особливо гостро це питання стояло у США.
Ще одним важливим недоліком нових високотехнологічних медіа стало поширення у них глибоких фейків. Завдяки технологічному прогресу злочинці мають можливість повністю підробити зовнішній вигляд або важливі деталі на фотографіях, змінити голос людини на аудіо або відеозаписі. Оскільки інтернет-видання конкурують за можливість опублікувати новину першими, ціна помилки в журналістиці стає нижчою. Нові медіа, на відміну від традиційних ЗМІ, не соромляться публікувати спростування та виправляти помилки у вже опублікованих матеріалах. Більше того, традиційні ЗМІ зазвичай перевіряли перш за все цитати, а не зображення. Особливо актуальним сьогодні є такий інструмент, як фактчекінг – перевірка фактів на точність та правдивість. Це явище не нове, але нові інформаційні технології роблять його особливо важливим трендом.
В українському медіапросторі його актуальність пов’язана зі збільшенням поширення фейкових та пропагандистськихматеріалів через диджитал-медіа.
Таким чином, ми розуміємо, що сучасні цифрові медіа, незважаючи на деяку схожість, мають значні відмінності від своїх традиційних попередників. Технологічний прогрес суттєво розширив можливості створення та поширення різноманітного контенту, зробивши роботу ЗМІ швидшою, дешевшою та простішою. Цифрові медіа існують всього лише десятиліття, але вже встигли змінити уявлення людей про засоби поширення та зберігання інформації.
Проте ми також виявили ряд проблем, з якими стикаються споживачі нових медіа: низький рівень безпеки електронних ресурсів, сумнівна правдивість фактів, перенасиченість інформацією та психологічний тиск на учасників цифрового процесу. Проте майбутнє ЗМІ, ймовірно, полягає саме у цифровому середовищі з його безліччю нових технік, інструментів та методів створення, зберігання та поширення різноманітного контенту. Тому явище цифрових медіа потребує подальшого всебічного дослідження та вдосконалення.
